Франко Микита, Григорій та Марія

Невеличке с. Писарівка поблизу м. Вінниця не оминули жахіття Другої світової війни. Німецькі війська ввійшли до обласного центру 19 липня 1941 р. Майже три роки вінничани та жителі найближчих сіл прожили відтак під владою нацистів. Було встановлено стандартний окупаційний режим, спрямований на використання продовольчих, матеріальних і людських ресурсів для потреб Третього райху. Населення зазнавало принижень, переслідування, браку продовольства, людей примусово вивозили на роботу до Німеччини, фізично знищували. За період окупації було страчено тисячі місцевих жителів, зокрема всіх вінницьких євреїв, яких налічувалося 25 тис.

Особливо вразили вінничан два масові розстріли євреїв, проведені 19 вересня 1941 р. та 16 квітня 1942 р. у різних місцях поблизу міста. Багатьох було відправлено до новостворених гетто. Проте декому пощастило врятуватися завдяки людяності місцевого населення, яке ризикуючи життям, допомагало приреченим євреям.

Родина Франків – Григорій, Марія (Марфа?) та їхній син Микита – проживали в с. Писарівка (нині – Вінницької області). Побожні християни, вони під час Другої світової війни врятували життя товаришеві свого сина – Олександрові Файну.

До війни Микита Франко, 1924 р. н., та його ровесник Олександр Файн навчалися в одній школі, хоча жили в різних селах: Микита з батьками – в с. Писарівка, Олександр – у с. Джигівка Вінницької області. У липні 1941 р. регіон був окупований німецькими військами. Почалися переслідування євреїв, вбивства, масові розстріли.

Під час чергової облави Олександрові пощастило втекти. Він прийшов до будинку свого шкільного друга, де його, не вагаючись, прийняв Микита з батьком та матір’ю. Франки розуміли, що, впускаючи єврея в дім, вони порушують порядок окупаційної влади й можуть бути суворо покарані.

Їхня родина переховувала Олександра в хліві впродовж двох місяців, піклувалася про нього. Згодом через підозри нової сільської влади та загрозу обшуку юнака прихистили друзі Франків, жителі того самого села.

До кінця окупації йому довелося пройти крізь чимало небезпечних ситуацій. Не раз Олександрове життя було під загрозою, але хлопець уцілів. Усе життя він був вдячний родині Франків, яка в критичний момент простягла йому руку допомоги.

6 листопада 2005 р. Яд Вашем удостоїв Григорія та Марію Франків, а також їхнього сина Микиту звання «Праведник народів світу».